Увага, чорний ящик
Що спільного між перемогою Володимира Зеленського та популярною колись передачею «Поле чудес», чому комік без досвіду набрав 30% та які його шанси у другому турі 21 квітня 2019.
Зізнайтеся, щонайменше одного разу в житті ви дивилися «Поле чудес». Поганеньку копію американського «Колеса фортуни», яка після заміни Лістьєва на Якубовича почала втрачати сенс і скочуватися до абсолютного абсурду. Чи не єдиного інтригою цього, з дозволу сказати, шоу був сектор «Приз», коли перед гравцем поставала дилема – або гроші, або щось невідоме з чорного ящику. А всередині могла знаходитися як м’яка іграшка, так і ключі від автомобіля чи квартири у Москві. Можна, до речі, було взагалі не обирати нічого, а продовжувати гру. Ніколи не знаєш, де знайдеш, а де втратиш.
Якщо аналізувати поточні, але ще не остаточні результати першого туру президентських виборів в Україні, то цілком логічно здається, що технологія «чорного ящику» спрацювала еталонно. Спершу ж вважалося, що 30 відсотків Володимиру Зеленському забезпечить переважно молодь та ті нечисленні представники покоління «Пепсі», що мріють про нові обличчя. Направду ж нова генерація масово дременула на природу насолоджуватися сонячною дниною під шашлики. Більшість виборців, молодших за 35 – батьки з дрібними дітьми, що забажали сумістити приємне з виконанням громадянського обов’язку. Це було чудово помітно візуально. Але яким чином кандидат Зе зберіг попередні позиції.
Протестний електорат – тепер вже реальний, а не абстрактний – потягнуло до невідомого. Через це вони свого часу щоп’ятниці увечері вмикали «першу кнопку», кілька разів на годину чули фразу «нема такої літери в цьому слові» і з хвилюванням чекали, доки стрілка на барабані вкаже на літеру П. А потім захоплено спостерігали, як геолог Єгорка Іванцов з Владіміра обирав між ста тисячами рублів та призом-сюрпризом, який міг виявитися значно більш коштовним. І найбільше обурювалися, коли хтось гадати відмовлявся та крутив барабан далі.
Порошенко тримає удар / Прес-служба президента
Всі знали, з чим йде на вибори Петро Порошенко. Безвіз, Томос – це добре. Монетизація субсидій та перерахунок пенсій – заходи моцні, однак у цільову аудиторію діючого поки президента не влучили. Бабці з кравчучками та діди з баянами – лише на перший погляд непробивна публіка. Якщо їм пообіцяти вдвічі підвищити соціальні виплати, то вони побіжать за новим пророком немов пацюки за дударем. І забудуть про те, що пророк попередній їм вже кілька сотень докинув – не на словах, на ділі (де він ті гроші взяв – інша спрва). Зате добре пам’ятатимуть корупційні грішки Порошенка та його оточення, яких грішми не перебити. Саме тому антирейтинг Порошенка – то цифра, з якою треба рахуватись.
Не менш відомою та передбачуваною була програма Юлії Тимошенко. Основні тези там не міняються ще з часів «Громади»: зубожіння, тарифний геноцид, низькі пенсії, злочинна влада. Однак пані похилого віку, що вперто ліпить із себе молодуху, згубило бажання всістися одночасно на два стільці. Питому проросійську публіку з лівого електорального краю екс-голова уряду відлякала показовою українізацією іміджу ще за царя Панька. А патріоти, що звикли читати старі газети і не втрачати зв’язку з реальністю, нещирість «кремлівської зозулі» відчули за кілометр. Причини непотрапляння до другого туру, звісно ж, треба шукати десь посередині.
Зеленський веде гру / Громадське
Володимир Зеленський на тлі інших фаворитів і досі видається роялем у кущах, звучання якого стовідсотково залежить від персон піаніста та майстра з налаштування. Два місяці тому він сам не мав чіткого уявлення, що і кому обіцяти. Не має і зараз, оскільки загальна сутність написаної «за заявками телеглядачів» передвиборчої програми зводиться до лаконічного висновку «бегемотів заборонити, гіпопотамів дозволити». Але стрілка раптово вказала на потрібний сектор, і мільйони українців відмовилися від додаткових матеріальних благ у відповідь на головне питання – а що-що там лежить у загадковій коробці?
Звичайно, значну роль у перемозі в першому турі відіграв «Слуга народу», бо дехто йшов голосувати не за реального коміка, а за екранне втілення президента. Допоміг і невеличкий в порівнянні з діючою владою антирейтинг. Але головна рушійна сила – людська цікавість, яку найкраще охарактеризував Соломон Самсонович з «Казки про рєпку» Подервянського.
Недосконале розуміння механізмів функціонування держави призводить до віри в дивні зміни після ротації власників президентського крісла. І мова не про Венесуелу, де головою держави міг бути колишній водій автобусу без диплому ВНЗ, а про Україну, чи не кожний другий громадянин якої вищу освіту отримав.
До побачення! / Прес-служба Юлії Тимошенко
Незалежно від підсумків виборів підручники з історії та політології таки доведеться добряче переписати. І це ще в хід не пустили повноцінно найцікавішу технологію – дебати тет-а-тет під прискіпливим наглядом юрби у студії та населення біля телевізорів. Якщо говорити винятково про майстерність спічрайтерів та поставлену мову, то тут новачок досвідченому політику явно не рівня. Однак не варто забувати, що електорат Зеленського не лише вірить у нелогічні речі, а й ловить кайф від виразів на кшталт «трусити грушу» та «зуб даю». Тому й може навіть не сприйняти провал як провал.
Завдання на другий тур: голова держави, дев’ять літер. 30 очок на барабані. Літера З, кажете? Є така, крутіть далі. До закінчення гри майже три тижні.
З повагою, Гриць Якович Вареник, літертурознавець
Оставьте комментарий