Курс – на Бердянськ
/ mil.in.ua
Рейд українських кораблів «Донбас» та «Корець» спричинив неабиякий гвалт у Москві та довів, що Україна, коли показала силу, зробила вірний крок для розблокування Азовського моря, яке більше не є внутрішньою водоймою російських окупантів.
Ще на початку минулого тижня пересічному українцю здавалося, що проблема повзучої окупації української частини Азовського моря військовим кораблями РФ не має реального вирішення. Витягнути представників держави-агресора на перемовини і поставити вимогу припинити свавілля неможливо – у відповідь отримаємо щось на кшталт «не бурчіть, самі ж колись дозволили». З юридичної точки зору це, нажаль, буде цілком ймовірно, оскільки щось непевне було вкладено в угоду про спільне користування морем, яку підписував свого часу президент Кучма.
Лобовий варіант розв’язання задачі в Києві ніхто, як здавалося, всерйоз не розглядав, хоч така можливість згадувалась. Пояснювалося це просто: не можна ворушитися занадто активно, бо Путін нападе. Здавалось, що героїчна спроба прорвати ззовні нечітку і місцями ненадійну, але все ж блокаду щонайменше російською пропагандою сприймалася б як ідеальний casus belli. Справді, якщо вже поборники «русского міра» повірили свого часу у розіп’ятих хлопчиків та снігурів на сніданок, то залякати їх «атакою ворожого флоту» та спровокувати чергову хвилю гнівного переляку – справа кілька вдало складених речень.
Командувач Військово-Морських Сил Збройних Сил України адмірал Ігор Воронченко та нічний кошмар російської армії – міністр оборони США Джеймс Меттіс
Саме тому маневр двох кораблів ВМФ України став несподіванкою навіть для більшості наших, не говорячи вже про російську сторону. «Донбас» та «Корець» 20 вересня вийшли з порту Одеси і попрямували на схід, до окупованого Криму. Як виявиться пізніше, вони мали намір дійти до Бердянська, а потрапити до Азовського моря збиралися не обхідними шляхами, а Керченською протокою. Тією самою, яку РФ настільки переконливо вважає своєю, що навіть міст через неї побудувала.
Москва свідомо лякала кримських колаборантів фальшивими новинами про «бойову флотилію з десяток суден», а для посилення паніки у день Х нагнала на Керченську набережну усі доступні знімальні групи федеральних телеканалів. Ось тільки у Кремлі чи то забули дізнатися, що на борту двох транспортних засобів нема жодної одиниці недозволеного озброєння (і взагалі вони не є бойовими), чи то все чудово знали, але заздалегідь готувались до протиправних дій та виправдань із серії «ми не винні, вони самі приперлися».
Українські кораблі нагадують окупантам – хто господар
Що б там не планувалося, але у неділю мешканці «міста-героя» на власні очі спостерігали сюрреалістичну картину. «Донбас» та «Корець» спокійно рухалися в напрямку протоки, людей на борту шарудіння на березі аж ніяк не цікавило. Десь позаду в якості непроханого кортежу слідували патрульний корабель берегової охорони РФ та якесь «корито» без жодного розпізнавального знаку – саме на таких під час несанкціонованих рейдів Азовським морем ховаються агенти російських спецслужб. Жодних ексцесів, жодних сюрпризів.
План демонізації кремлівській пропаганді все ж вдалося частково виконати. Достатньо було вчора ввечері почитати оновлений вміст кримських публічних сторінок та форумів у всесвітній мережі. Одні прибічники окупаційного режиму Путіна на фоні нескінченних нападів страху передбачали, що їхні «захисники» поведуться так само під час проходження повз півострів реальних бойових кораблів («а раптом вони по нас дійсно стрілятимуть?»). Інші висловлювали щирий подив, оскільки до неділі були впевнені у остаточному знищенні українського військово-морського флоту в рамках «встановлення історичної справедливості» чотири роки тому. Однак це був той випадок, коли навіть реальна картинка телебачення РФ не збіглася із нав’язаними «нічними жахіттями».
Шокуючі кадри для росіян: Пошуково-рятувальне судно A500 «Донбас» та морський буксир A830 «Корець» під час переходу Керченської протоки
Кому б не належав задум прориву, що вважається за визначенням ризикованим навіть у комп’ютерних стратегіях на кшталт Total War, але ця людина варта щонайменше аплодисментів. Адже сусіди-окупанти через паніку не усвідомили головного: цей маневр був не разовою акцією задля відволікання уваги. Україна дійсно планує нарощувати міць в Азовському морі та планує до кінця року почати будівництво бази неподалік від Бердянська. Тож передислокація кораблів незабаром стане явищем буденним, і навіть найбільш несамовиті українофоби врешті-решт зрозуміють – ніхто відкривати вогонь по півострову не збирається. І кремлівські пастушки-пропагандисти потім можуть скільки завгодно волати у порожнечу: «Вовки! Вовки!».
«Донбас» у Севастополі у 2012 році
Важливо, що в цьому питанні Україна отримає суттєву допомогу від Великої Британії. Голова тамтешнього міністерства оборони Гевін Вільямсон вже пообіцяв, що 2019 року кількість патрулів Королівського морського флоту у Чорному морі суттєво збільшиться. А найближчим часом буде збільшено і військову присутність у наших краях. Від послуг такого союзника гріх відмовлятися – мова все ж про потужну морську державу, нехай остання справжня демонстрація потужності і трапилася 36 років тому під час війни за Фолклендські острови із Аргентиною. В цілому, це добрий знак, оскільки раніше реальна участь держав – членів НАТО у відбитті російської агресії зводилася до численних навчань на українській території.
Москві, в свою чергу, треба нарешті примиритися із тим, що на вибрики Путіна та його пішаків вже ніхто не реагуватиме мовчки. Так, навіть Україна, серед окремих категорій населення якої досі панують проросійські настрої, якщо вірити соцопитуванням. А наші партнери із Заходу й поготів не мають до РФ жодних сентиментів.
З повагою,
Гриць Якович Вареник, літературознавець
Оставьте комментарий